р5

вівторок, 4 лютого 2014 р.

Основи технології Wi-Fi

Чудовим рішенням організації безпровідних мереж рівня LAN є технологія Wi-Fi, заснована на стандарті IEEE 802.11. Відомі три основних редакції цього стандарту – 802.11a, 802.11b, 802.11g. вини використовують різні діапазони частот і різні види модуляції для отримання необхідного спектру:
802.11a –  діапазон 5 ГГц модуляція з використанням QFDM;
802.11b –  діапазон 2.4 ГГц модуляція DSSS (Direct Sequence Spread Spectrum), розширення спектру методом прямої послідовності;
802.11g – діапазон  2.4 ГГц модуляція з використанням ODFM.
Пристрої засновані на цих стандартах, не конфліктують один з одним, проте пристрої, засновані на стандартах 802.11a і 802.11g, сумісні один з другим а з пристроями, заснованими на стандарті 802.11.b, несумісні.Так як технологій ODFM більш адаптивна до середовища і умовам інтерференції, то вона використовується чстіше. Стандартом в цій технології передбачається використання 64 піднесучих.
Для ліквідації неполадок можливих колізій приодночасній роботі багатьох користувачів в стандаріт 802.11 для упарвління передбачено використання протоколу видалення конфліктів при множинному доступі CSMA/CA (Carrier-sense multiple-access/collision avoidance), який на основі пробних посилок визначає стан мережі і встановлює почерговість прийому/передачі.
Для доступу до магістральної мережі декількох локальних мереж чи віддаленої мережі передбачається можливість встановлення базової станції з направленими антенами. Вузол загального доступу (хотспот) в офісах буде мати відповідний радіоблок, обладниний направленими антенами з високим коефіцієнтом підсилення, для передачі на цю базову станцію. Базова станція пи цьому підключається до високошвидкісної провідної магістралі. Хотспот підключається до зовнішньому встановленому наприклад на даху будинку радіоблоку кабельним зєднанням по Ethernet. Для підключення віддаленої мережі до магістралі можна використовувати ретранслятор з направленими антенами. Це дозволить покрити велику відстань по схемі точка-точкаі може виявитися деяким розвязком проблеми останньої милі. Проте вимагає підвищеної потужності.
Для розширення зони покриття від рівня LAN до рівня MAN стандартом 802.11s передбачена можливість створення коміркової структури мережі (Mesh-network). В такій мережі кожен вузол доступу по радіоканалу можу бути зєднаним з іншими подібними вузлами, формуючикомірчасту структуру мережі. Використовувані протоколи взаємних зєднань контролюють стан зєднання і підтримують задану якість передачі.
Сіткова структура значно підвищує функціональність мережіі її надійність. При виході з ладу якого небудь вузла програмне забезпечення може направити трафік іншим маршрутом. Гнучка маршрутизація, що є характерною для коміркової структури, гарантує доставку трафіку адресату по ому чи іншому маршруті на відміну від мереж з зєднаням точка-точка. Негаативною стороною такої мережі є наявність додаткових затримок в доставленні, що може не задовільняти передачі в реальному часі, наприклад VoiP. Проте при передачі даних в більшості випадків затримки в доставці пакетів можуть не являтися визначаючим недоліком фінкціонування мережі. Протяжність коміркової мережі може досягати 10 км замість 100 м звичайної Wi-Fi локальної мережі. Приц ьому можливе збільшення швидкості передачі за рахунок динамічної маршрутизації з 54 Мбіт/с до 100Мбіт/с. Стандарт 802.11s введено з 2007 року. Проте проблеми забезпечення стабільності при цьому не виішуються.
Комірчасті мережі ефективніше використовують відведену для системи полосу частот, динамічно перерозподіляючи її між вузлами. При цьому множина користувачів можуть підключатися до мережі через різні вузли.

Розгортання комірчастої структури економічно вигідно пи достатньо великій кількості користувачів. Провайдери послуг зазвичай не будують коміркові структури до тих пір поки не будут мати необхідну кількість користувачів. Саме економічні аспекти, а не технічні, гальмують розгортання коміркових мереж.

Немає коментарів:

Дописати коментар

р4