р5

пʼятниця, 7 лютого 2014 р.

Супутникова радіонавігаційна система GPS. Історія створення системи


Ідея використання космічних апаратів для навігації рухомих обєктів в США, як свідчить професор стенфордського університету Б. Паркінсон, в минулому керівник  програми “Навстар-GPS ” від ВПС, почали розвиватисяпісля запуску в 1957 році першого штучного супутника землі. В цей час лабораторії прикладної фізики Університету Джона Гопкінса було посьавлено завдання стеження за радянськими стратегічними обєктами  з допомогою прийому сигналу на наземному пункті з відомими координатами, виділення доплерівського зсуву несучої частотти передавача і подальшого розрахунку параметрів руху супутника. Обернена задача розрахунку координат приймача на основі обробки прийнятого сигналу та іншого явлала собою очевидну і природну задачу.


Загальні вимоги до приймача супутникових навігаціних систем


Для прийому навігаційного рішення приймач повинен зназодитися в зоні діїї як мінімум чотирьох супутників з задовільною геометрією і виконати наступні операції:
пошук супутників по частоті, коду і простору;
вхід в слідкування за кодом;
вибір навігаційних супутників (робочого сузіря);
виділення і декодування ефимеридної інформаціїї;
накопиченя іаналіз інформації повного альманаху;
вимірювання часової затримки сигналів пр кодах і фазах несучих, а також доплерівських зміщень;
ввід поправок для виміряних псевдовідстаней і псевдошвидкостей;
визначення координат, часу і складових швидкості пиймача;
оцінку точності навігаційного рішення.

Принципи функціонування супутникової навігації


Супутникові навігаційні системи складаються з трьох основних сегментів :
космічного сегменту
наземного керуючого сегменту (комплекс керування)
абонентські приймачі (користувацьких сегмент)

Узагальнена структура системи супутникових навігаційних систем показана на рисунку нижче

четвер, 6 лютого 2014 р.

Методи множинного доступу в супутникоих системах звязку

 Одне з основних питань побудови телекомунікаційних мереж - доступ безлічі абонентських (термінальних) пристроїв до загального комунікаційного ресурсу, в разі ССЗ - до транспондерів. Існує декілька методів мультиплексування каналів. Історично перший метод мультиплексування - це частотне розділення каналів (FDM), у тому числі дуплексних (FD). Самий простий його різновид - фіксоване призначення. Основне призначення таких систем - електронна пошта і пейджинг. Вони відносно прості що істотно знижує вартість устаткування і послуг.

Архітектура і основні принципи роботи супутникових систем зв'язку

Будь-яка ССЗ складається з трьох сегментів: призначеного для користувача, супутникового і сегменту управління. Призначений для користувача сегмент - це мережа абонентських станцій. Сегмент управління включає декілька наземних станцій, забезпечуюче управління і сполучення ССЗ з наземними системами зв'язку. Супутники на орбіті виконують роль ретрансляторів. У цьому сенсі вони мало відрізняються від традиційних ретрансляційних систем.

р4